Это, наверное, самое большое мое интервью. Огромное спасибо журналистке Наташе за разговор.
“Практика управління” – Ярослав Максимович: „БІЗНЕС НЕ ЛЮБИТЬ ЛЕДАЧИХ”
Прийнято вважати, що успіх приходить з часом і є результатом кропіткої праці, адже не можна стати успішним, якщо нічого не робити. Як-то кажуть: фортуна не любить лінивих і боїться сміливців.
Ярослав Максимович: «Бізнес не любить ледачих. У того, хто хоче заробити мільйон, є мізерний шанс, але у того, хто нічого не робить, щоб його заробити, – шанси рівні нулю».
У людини, яка прагне заробити мільйон, мізерний шанс, але шанси того, хто нічого не робить, рівні нулю. Як стати успішним? Немає сталої відповіді чи поради, наслідування якої привело б до вершин слави, успіху та багатства. Секрет доволі простий – треба захотіти чогось досягнути в житті і робити все для досягнення своєї мрії, тоді й фортуна йтиме вам назустріч. Велике значення для людини, яка прагне мати власну справу, є усвідомлення того, що лише вона може зробити своє життя таким, яким захоче, і ніхто не зможе їй у цьому допомогти чи зашкодити. Люди можуть лише допомогти ідеєю, моральною підтримкою, порадою, коштами, але ніхто не робитиме нічого за когось. Прагнення і бажання чогось досягнути перекреслюють майже всі перешкоди на шляху до успіху. Розпочати власний бізнес та стати успішним Ярославу Максимовичу, кандидату технічних наук, власникові комп’ютерної компанії «Комплекс» та директорові компанії «Українські інтернет-аукціони» допоміг випадок – невчасна виплата стипендії… Про це та багато іншого у розмові з ним.
– Ярославе Володимировичу, у кожної людини є власне визначення успіху, успішності. А на Вашу думку, що таке успіх, успішна людина, і чи відносите Ви себе до цієї категорії?
– Успіх – це, перш за все, свобода вибору. Це можливість робити те, що приносить задоволення, те, що людина любить і чому може присвятити певний етап свого життя. Немає значення, що ти робиш: чи то сім’я, чи то робота, чи то релігія – що більше людина задоволена, то більшого успіху вона може досягнути, і навпаки, що менше вона чимось задоволена, то все більше проблем звалюється на її голову і вона не може з них виплутатися. Тільки той бізнесмен може бути успішним, хто працює на задоволення, кому хочеться рано прокинутися і йти на роботу, хто може пізно поертатися з роботи чи засиджуватися в офісі допізна, у кого є бажання працювати на результат і приносити користь іншим. Якщо людина бачить необхідність інших у тому, що вона робить, її шанси на успіх значно збільшуються.
– Яку освіту Ви отримали? Чи допомогла вона Вам у створенні власного бізнесу?
– У мене дві освіти: технічна за спеціальністю «прикладна математика» та економічна. Звісно, я переконаний, що у будь-якому випадку освіта необхідна. Я вважаю, якщо людина навчається не за гроші і не з примусу батьків чи через те, що так прийнято, а хоче отримати якісь знання, чогось навчитися, то це дає хорошу систематизацію знань у голові, вміння мислити, спілкуватися, самостійно вирішувати проблеми, конфлікти, приймати рішення, брати відповідальність на себе. А це досить важливо для подальшого розвитку людини, яка прагне досягти успіху. По-друге, навчання – це досить важлива школа життя, яка дає установки на майбутнє. Адже, зазвичай, після чи під час навчання, людина вирішує, що вона буде робити, куди подасться тощо. І саме від того, в якому середовищі і між якими людьми вона перебувала, залежить її подальший вибір.
– Як виникла ідея створення власного бізнесу?
– У моєму житті якось все складалось так, що збіг будь-яких обставин чомусь завжди повертався на краще. Ідея відкрити власний бізнес у мене виникла ще зі студентських років. Уже тоді я прагнув зреалізувати себе як особистість у власній справі. На вибір діяльності та й загалом на мою кар’єру великий вплив мали люди, з якими ми разом навчалися. На останньому курсі навчання ми з другом вирішили, що будемо займатися комп’ютерами, адже це сфера, в якій ми тоді впевнено почувались. На той час це було ще чимось незвичним, бо комп’ютерна техніка тільки-но почала стрімко входити у життя і ще було не досить зрозуміло, як на тому можна розпочинати власний бізнес, тим більше людям, які досі не мали нічого спільного з бізнесом. Нам допомогло те, що ми отримали досить хороші знання, були між людьми, які схвалювали наші ідеї, підтримували нас і ми мали де себе зреалізувати, адже на той час у Львові було досить мало професійних комп’ютерних компаній.
– Що стало поштовхом до відкриття власної компанії? Де взяли кошти? Як відкрили фірму?
– Як відкрили фірму? Це було на останньому курсі навчання. Збіглося багато позитивних моментів. Перш за все, допомогли отримані за період навчання та під час практики знання. На першому курсі навчання я пішов працювати на комп’ютерну фірму Львова, що значно допомогло мені подальшій діяльності. Пригадую шестиденний робочий тиждень по 10-14 годин щодня і свою першу заробітну плату у розмірі 7 доларів. На той час це було досить мало (для порівняння – масло коштувало п’ять доларів), проте цінність полягала не так у заробітку, як у знаннях, навиках. Хоча вже тоді була гордість за себе, що я зміг, я пішов, я заробив. Окрім того, ми були добре ознайомлені із ситуацією на комп’ютерному ринку. Відповідно, єдине, у чому була затримка – кошти. Проте як я завжди звик вважати: все, що не стається, стається на краще. На той час у державі склалася така ситуація, що масово не виплачували заробітну плату, стипендію. Потім помінялося керівництво, і всім почали повертати заборгованості.
У нас тоді назбиралось стипендії за півроку. Ми з товаришем скинулись, позичили у батьків ще по $40 і відкрили свою фірму. Так, як би це не виглядало смішно, але наш перший капітал – піврічна стипендія. Звісно, з таким стартовим капіталом було не все гладко, проте ми ні від кого не залежали. Ми почали бізнес на власних грошах й у разі «прольоту» ми б не погоріли з чужими коштами. Відповідальність покладалася лише на нас, на нашу компетенцію, уміння знаходити та приймати правильні рішення. Зараз завдячую долі, що навіть у тому, що на перший погляд погане, є позитив. От та ж ситуація з затримкою стипендії – було досить важко без грошей, але хто його знає, що б було, якби стипендію виплачували вчасно, невідомо чи я назбирав би грошей і де б зараз був.
– А як організували комп’ютерні курси?
– Після того як ми заснували свою компанію, виникла необхідність у приміщенні, необхідному устаткуванні тощо. Якось доля звела нас з однією комп’ютерною компанією, яка невідомо з яких причин терміново виїжджала і проводила повний розпродаж продукції. Розговорившись із власником, ми дізнались, що офіс пустуватиме. На наступний же день ми переїхали у те приміщення. Фірма звільнила офіс, але не це, у газетах продовжувала крутитися реклама комп’ютерних курсів, якими на той момент вони займалися. Відповідно, щойно ми переїхали, як до нас почало надходити щоденно по 20 – 30 телефонних дзвінків, у яких запитували про умови прийому на курси. Через три дні постійних дзвінків, ми змирилися з тим, що також будемо проводити комп’ютерні курси.
Нині – це одні з найбільших комерційних комп’ютерних курсів у Львові.
– Що підштовхнуло Вас до створення українського інтернет-аукціону?
– На той час, коли ми відкривали свою компанію, про інтернет ще було відомо далеко не всім. Продаж комп’ютерів, продуктів «1С:Бухгалтерія» та комп’ютерні курси стали приносити перші прибутки і, водночас, наштовхнули на пошуки нових джерел удосконалення та прибутків. Найбільший потенціал ми побачили в інтернеті і вирішили заснувати свою першу веб-сторінку. Це була доволі примітивна сторінка, завдяки якій ми виграли досить непоганий тендер.
Як я вважаю, нам знову ж таки допоміг щасливий випадок. Один львів’янин, виїхавши до Москви, вирішив подарувати школі, у якій він колись навчався, комп’ютерний клас. Пошуки компанії, яка б виконала це замовлення, він проводив через інтернет. А оскільки на той час ми були єдиною львівською комп’ютерною фірмою, яка мала свою веб-сторінку, то організовувати цей клас випало нам. Це було своєрідним поштовхом до того, що ми на правильному шляху і що потрібно продовжувати свою діяльність у тому ж руслі.
Прагнення розширювати свою діяльність призвело до того, що у 1999 році ми відкрили першу інтернет-газету. На жаль, газета випередила свій час. І навіть зібравши на своїх сторінках усіх 500 львівських користувачів інтернету, які були на той час, вона не принесла очікуваного результату. Однак, ми отримали неоціненний досвід розробки і підтримки складних інтернет-проектів і через деякий озпочали робити сайти на замовлення іншим компаніям і приватним особам. На сьогоднішній день, наша веб-студія розробила вже понад 300 сайтів.
– Як це вплинуло на подальшу діяльність?
– Якщо людина працює з чимось, їй стає цікавим усе, з чим вона має справу. Постійна робота в інтернеті стала причиною того, що я не лише дізнався, що є інтернет-аукціони, на яких можна щось вигідно для себе купити чи продати, а й вирішив спробувати щось придбати. У 2002 році ціна на електронні записники в Україні сягала 450–500 доларів, а на американському аукціоні, на якому він був виставлений на продаж, ціна становила вдвічі менше. Поторгувавшись, я виграв аукціон і купив записник за 202 долара. Щоправда, були сумніви щодо доставки, але через три місяці я отримав записник. Мене ніхто не обманув. Цікавою була ситуація з отриманням. На той час якщо приходить переказ вартістю до 200 доларів, то отримувач забирав його безкоштовно, а якщо – більше, то слід сплатити мито 50% від вартості переказу.
Проаналізувавши ситуацію на ринку, промоніторивши пошукові системи, ми дійшли висновку, що кількість користувачів інтернету доволі мала, а кількість користувачів аукціонів ще менша і всі вони розкидані на різних сайтах. Так у нас виникла ідея об’єднати всіх користувачів інтернет-аукціонів на одному сайті, тим більше, що в нас було достатнього для цього коштів, а потенціал конкурентів був значно нижчим. Якщо є багато сайтів і клієнт розривається між вибором якогось із них, а продавець намагається розмістити свій товар на максимальній кількості сайтів, то не знаєш на якому сайті торгуватися, щоб виграти торги. Може бути ситуація, що ти торгуєшся на одному сайті, а товар проданий буде зовсім на іншому, де буде досягнута максимальна ціна, а ти про цей сайт навіть не знав.
Ми вирішили сконцентрувати всі ресурси, зібрати всіх користувачів на одному великому сайті. З невеличкими труднощами нам це вдалося зробити. Приблизно через півроку ми запустили першу версію українського інтернет-аукціону. Наш «вихід у світ» розпочинався від проведення благодійної акції у партнерстві з клубом «Горбатих запорожців», які продавали на нашому аукціоні якийсь чудернацько виконаний автомобіль. Це було у 2003 році, коли Руслана Лижичко перемогла на «Євробаченні» і на нашому аукціоні продавалась її футболка. До речі, торги виграли люди з Ізраїлю, що свідчило про те, що українським інтернет-аукціоном уже тоді цікавились закордонні користувачі.
– А що було потім? Яка доля очікувала на український інтернет-аукціон?
– Приблизно через рік до нас почали телефонувати інвестори і пропонувати співпрацю. Це було досить дивним, адже ми сподівались на успіх, проте не знали, що є настільки популярними серед людей, зацікавлених у такому бізнесі. Майже через два роки, коли вклали достатньо коштів для максимальної розкрутки, вдосконалились на ринку, вивчили запити та пропозиції, рейтинг нашої популярності зріс у п’ять разів за півроку за кількістю користувачів, а за кількістю продажів – у 30. Такі показники не могли не тішити, адже свідчили про те, що ми обрали правильний сегмент.
– А як щодо попиту на інтернет-аукціони? Яке на вашу думку їх майбутнє?
– В інших країнах інтернет-аукціони мають чималий попит. Наприклад, у Німеччині приблизно 60% користувачів інтернетом користуються інтернет-аукціонами. У Польщі – приблизно половина. Як свідчить практика, люди, які щось придбали чи продали за допомогою інтернет-аукціону, стають постійними його користувачами. Діяльність нашої компанії спрямована на те, щоб якнайбільше людей зацікавити ідеєю купівлі-продажу в інтернеті, а також розвіяти хибне враження, що з інтернетом працюють одні лише хакери, веб-манери тощо, які наживаються за рахунок обману інших. Якщо рік тому кількість людей, які заходили у пошукові системи і дивились значення слова „інтернет-аукціон” становила приблизно 50 осіб за день, то тепер – приблизно 500.
Це свідчить про те, що люди свідомі, що сучасні технології значно спрощують життя і виконують багато корисних функцій. Як свідчить наша статистика за 2008 рік, приблизно 120 тис. українських користувачів щось продали або купили через інтернет-аукціон AUCTION.ua. За останні два кризові місяці, ріст продаж складав 50% щомісяця. В цьому році цей показник буде значно переконливішим. І взагалі, я схильний до думки, що популярність на інтернет-аукціони в Україні зростатиме до загальноєвропейського рівня.
– Як ведеться Вашому бізнесові в умовах фінансово-економічної кризи? На що у ньому вона вплинула найбільше? Які можливості для свого бізнесу Ви бачите у цій кризі?
– Приємно займатися справою, яка приносить не лише задоволення та прибуток, а й потрібна людям. Зараз багато людей за допомогою інтернет-аукціону вирішують свої проблеми. Аукціон дає можливість продати якусь річ терміново й отримати за це кошти. Також це значна економія часу, адже не потрібно шукати місця реалізації. Не секрет, що в умовах і як наслідок кризи, багато людей залишилося без роботи. Багато хто може знайти для себе на аукціоні додатковий підробіток. Наприклад, якщо у людини є можливість десь дешевше придбати якийсь товар, вона може продати його на аукціоні за максимальною ціною й отримати за це гроші.
Як на мене, криза позитивно вплинула на розвиток інтернет-аукціону. За три місяці нелегких часів, кількість покупок зросла удвічі. Люди бачать у цьому вигоду для себе. Скажімо, якщо людина звикла міняти мобільний телефон що третій місяць, то їй важко відмовити собі у новій покупці. Водночас, криза зобов’язує економити. Тому купити, скажімо, телефон, який коштує приблизно 500–600 доларів за ціною вдвічі меншою – це вигідно. Людина, яка скористалась інтернет-аукціоном з вигодою для себе, зазвичай, повідомить про це одного-двох-трьох своїх товаришів, які також захочуть спробувати. Така вже людська психологія, що людина вірить приближеним до неї людям і часто наслідує їх. Окрім того, Україна – цивілізована держава і тут добре розвинуті кур’єрські служби. Наприклад, той самий телефон зі Львова до Києва доїде буквально за одну ніч. Сьогодні Ви купили, завтра зранку він уже у Вас. Тому не має жодних перешкод доставити товар до власника.
– Чим корисний інтернет-аукціон для малого та середнього бізнесу?
– Вигода для МСБ звісно є і вона очевидна. Наприклад, ви займаєтесь підприємницькою діяльністю – в’яжете та продаєте светры. Звісно, для реалізації можна скористатися стандартними методами – піти у магазин і домовитись, що за відповідну плату, вони продаватимуть ваш товар або ж самому стояти на ринку і продавати. Можна створити свій власний інтернет-магазин і там продавати свою продукцію. Проте це потребує значних затрат часу та коштів, адже доведеться почекати приблизно 2–3 місяці і витратити від $100 до $3000. Окрім того, це вимагає постійної роботи в інтернеті й не кожен користувач може це собі дозволити. Тому є простіше рішення – скористатися інтернет-аукціоном, створити свій магазин і в ньому реалізовувати продукцію.
– А які товари найбільше продаються? Чи є якась статистика?
– Донедавна найбільшою популярністю серед віртуальних покупців користувалися предмети колекціонування, картини, нумізматика (40%), проте останнім часом, відколи зросли продажі всіх інших видів товарів, то процент знизився десь до 30%. Відповідно, приблизно по 15% становить продаж мобільних телефонів та комп’ютерної техніки, 10% – одяг. Купують авто- та побутову техніку, нерухомість тощо.
– Як Вам вдається підтримувати на ринку позицію лідера?
– Щоб бути лідером, потрібно знайти своє місце під сонцем. Тобто потрібно займатися тим, що приносить успіх і в чому ти найкраще розумієшся. Тоді можна говорити про лідерство. Знання своєї справи, твереза оцінка ринку праці, потенціалу конкурентів, уміння знаходити вихід із будь-якої ситуації, впевненість, бажання постійно вдосконалюватись допомагають лідирувати.
– Які риси ви найбільше цінуєте у працівниках, а які не пробачаєте?
– Я твердо переконаний, що немає поганих працівників. У будь-якому випадку поганий працівник на фірмі – проблема керівника. Ми набираємо на роботу людей, які хочуть і можуть щось робити, тобто вони компетентні, креативні. Якщо у людини щось не вдається і вона не справляється з роботою, я завжди даю їй шанс виправитись, намагаюся зрозуміти. Проте якщо людина свідомо ігнорує зауваження, неморальна, неетична, то дотримуюсь правила – немає незамінних людей, а працівників тим більше.
– Ваша найбільша поразка у житті, у бізнесі?
– У кожної людини є свої досягнення і свої поразки. Звісно, щоб чогось досягнути, потрібно пройти шлях не лише побудований на успіху, а й на власних помилках. Так уже склалося, що людина не може не робити помилок, вона просто може їх уникати. Я не вважаю, що у моєму житті було щось таке, що я назвав би поразкою. Радше навпаки – кожна проблемна ситуація була початком наступних досягнень.
– Як Ви ставитеся до ризику у бізнесі? Чи любите ризикувати?
– Я не ризикована людина. Як на мене, ризикованим можна бути у 16–17 років, коли ти відповідаєш лише сам за себе, а коли ти відповідаєш ще й за тих людей, які працюють у тебе в компанії, то усвідомлюєш, що варто менше ризикувати і краще продумувати кожен свій крок. Ризик – справа досить непостійна: одного разу пощастить, а от іншого – можна програти все. Я волію краще все добре обдумати, а тоді вже приймати якісь рішення. Це стосується як особистого життя, так і бізнесу.
– Як Ви проводите вільний від роботи час?
– Вільного часу у мене майже немає. Я дотримуюсь принципу, що більше людина рухається вперед, що більше вона прагне чогось досягнути, щось зробити, то більше у неї шансів на успіх. Тому намагаюсь зреалізувати себе повністю. Проте якщо є вільний час, то я надаю перевагу читанню.
Зазвичай, за місяць я можу прочитати одну-дві книги з менеджменту, маркетингу, психології. Я вважаю, що з таких книг можна почерпнути багато корисного та цікавого.
– А що б Ви порадили тим, хто хоче розпочати власний бізнес? Від чого б застерегли?
– Перш за все, моя порада – попрацювати у якісь компанії, набратися досвіду, знань. Свій бізнес варто починати не з пустими руками та порожньою головою, а бути добре підготовленим до такого кроку і бути готовим взяти на себе ту відповідальність, яка появиться в процесі роботи. Не можна стати успішним лише від самого Бажання розпочати власний бізнес. Людина, яка розпочинає власну справу, повинна не лише бути добре ознайомленою зі всіма перевагами та недоліками вибраної нею справи, а й тверезо оцінювати свої можливості, потенціал конкурентів, необхідність на ринку таких послуг чи продукції, які вона збирається запропонувати. Часто достатня кількість грошей не є запорукою успішного ведення справи.
Також, як я вже казав, я переконаний, що потрібна вища освіта і бажання до самовдосконалення. Лише той, хто докладає максимальних зусиль, може здійснити задумане. Немає неуспішних людей, є люди ліниві та невпевнені в собі. Звісно, власний бізнес – це велика відповідальність і кропітка праця, тому лише найсильніші можуть «потоваришувати» з ним. У бізнесі, як і в житті – виживає найсильніший.
Наталія РИБАЧОК, Практика управлiння
Последние комментарии